Писатель: Ящук Владимир Иванович
Входит в цикл: “Сборник стихов”
Новелетта
в антологии: Антология. Экспромт Плантагенета
Аннотация
Філософські вірші
Случайный абзац
Філософські вірші, які автор публікує під псевдонімом Велес. Звідси назва збірки - "Велесова книга" Бабине літо Павутинка бабиного літа - Ієрогліф сонячного скрику: "Прощавай, іще одна прожита Наша днино, скорбнице велика". Стільки в тобі стоптаної віри, Із пожухлим листом вперемішку. Заголосять сонячні клавіри Над твоїм, о дню, вмирущим ліжком. Павутинко, спраго невтоленна, Нерозгадний розчерку вмирання!.. Пагінцем постукає зеленим У моє вікно зоря світання, Але ти на дальнім перегоні, Як прийде пора літа збирати, - Спомином торкнеш мені долоню, Мов рука того, кого я втратив. *** Сміялося сум"яття самоти. "Пробач-прости". Слова твої нещадні, мов кати. "Не ти..." Химера-нявка в мареві півсну. "І не благай". Заплів у мріяння тебе одну. "Прощай". Я раболіпству кинуся до ніг. "Їй-бо, дивак". Лелітки сонця оберну на сніг. "Овва". Я розчинюсь в етері, як сльоза. "Ти насмішив". Я був, я жив, я все тобі сказав. "Ти жив?" *** На незнаній дорозі, за вигоном днів Я згадаю цю мить, ніби напад ядухи. Що я, трепетом повен, сказати хотів, Чи хоч трішки до твого долинуло слуху? Наче листя в саду, розметає стежки, Захурделить на вулицях нашого світу. Скрижаніє душа - й навіть потиск руки За політтям не зможе її відігріти. Наволоком розпушений лан по стерні Недорідним, убогим віддячує жнивом. Загадкові й всуціль нерозгадані дні Ми, на жаль, не змогли ознаймити як диво. Ми, на жаль, не змогли... Не сприяли зірки? Не дали нам у жили небесного струму? Поясни ж, поясни. Мені те невтямки, Тільки душу надсадно стискає від суму. Хутір За рікою тільки терен, луг, просяклий молочаєм, Та нетоптані високі спориші. А мене у ріднім краї вже ніхто не зустрічає, Бо на хуторі не стало ні душі. Перехняблені ворота стиха-стиха заскрекочуть, Відкриваючи убогий виднокруг. А колись давно, в дитинстві, ось у цьому домі отчім Не було затісно радості й добру... З-за серпанку з-за густого просочилася засмута - Й загніздилася в верхів"ї лип старих. А щемлива нота лугу і в розлуці не забута, Цього хутора забути я не зміг. *** Розгойдує човен почвари старих комишів, Мов казку пантрує, поглинутий леготом ночі, Відлуння стихає в задумі русалки-душі - Її таїну необачно воно не зурочить. Не раньте, будь ласка, її єретичність святу, Ймовірно, смішну, коли око примружити зизо. Мрійлива, тендітна русалка в клечанні-цвіту - Це й ваша душа, що скорузне під глицею й хмизом. Невпомірки глузд і незмінний тягар простоти Коромислом часу обчімхують пагіння росту. І ти вже насправжки не певен: це ти чи не ти - Й на
Координаты: 1135 год; 0.56 кубика адреналина.
Индекс удобочитаемости Флеша — 87, для 12 лет (6-й класс).
Похожие книги